класти

кладу́, кладе́ш, недок., перех.

1) Поміщати в що-, куди-небудь; розміщувати десь. || Поміщати в лікарню, клініку тощо. || Розміщувати на нічліг. || Вносити на збереження до ощадної каси, банку тощо (про гроші). || Складати що-небудь в одне місце в певному порядку. || рідко. Додавати присмаки до страви.

••

Кла́сти до своє́ї кише́ні — привласнювати (чужі гроші тощо).

Кла́сти під сукно́ що — відкладати розв'язання якогось питання на невизначений час.

2) Надавати комусь, чомусь лежачого положення.

3) перен., розм. Те саме, що вбивати II; нищити.

4) у сполуч. зі сл. печатка, тавро тощо. Робити мітку, відбиток чого-небудь на чомусь; значити, таврувати.

5) Накладати шар чого-небудь на якусь поверхню.

6) Накладати (їжу).

7) розм. Те саме, що мурувати.

8) У поєднанні з деякими іменниками утворює словосполуки, що означають: виконувати дію, зміст якої виражено відповідним іменником.

••

Кла́сти край чому — припиняти яку-небудь дію, ліквідувати якийсь стан.

Кла́сти на му́зику (на но́ти) вірші́ (слова́) — писати музику до віршів, слів.

Кла́сти поча́ток чому — починати що-небудь.

В го́лову не кла́сти чого — а) не думати, не догадуватися про що-небудь, не передбачати чогось; б) не хотіти думати про щось.

Кла́сти в осно́ву — брати щось за основу, вихідне положення тощо.

Кла́сти го́лову на пла́ху — присягатися в правдивості чого-небудь.

Кла́сти зу́би на поли́цю — не маючи харчів, не їсти; голодувати (у 1 знач.).

Кла́сти я́йця — нести яйця, залишати після себе личинки для продовження роду (про змій, комах і т. ін.).